- слабий
- -а́, -е́.1) Хворий, недужий. || у знач. ім. слаби́й, -бо́го, ч.; слаба́, -бо́ї, ж. Хвора людина. || на що, рідко чим. Хворий на яку-небудь хворобу; у якого щось болить. || Який не відзначається міцністю (про здоров'я). || Який функціонує з відхиленнями від норми (про організм, його орган). Слабе серце.2) Який має невелику фізичну силу; прот. сильний. || у знач. ім. слаби́й, -бо́го, ч.; слаба́, -бо́ї, ж. Той, хто не має великої фізичної сили. || В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). || Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. || Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. || Який погано, повільно росте (про рослину). || Який втратив колишню гостроту, притупився (про слух, зір, пам'ять).3) Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.4) Який не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. Слаба держава. || у знач. ім. слаби́й, -бо́го, ч.; слаба́, -бо́ї, ж. Той, хто не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. || Який втратив свою воєнну міць, здатність до опору, наступу і т. ін. (про армію, її підрозділ).5) Незначний за силою, ступенем вияву. Слабий посміх. || Неяскравий, тьмяний. || Неголосний. || Незначний, малий.6) Непереконливий, необґрунтований. Слабий доказ.7) Який не сягає потрібного рівня розвитку; відсталий. || Який не має певних знань, навичок і т. ін. Слабий фахівець. || Недосконалий у художньому відношенні.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.